ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - 5

PDF
Печать
E-mail
Автор: Administrator
06.05.2011 11:47
(1)(2)(3)(4)(5)(6)(7)(8)(9)(10)(11)(12)(13)(14)(15)(16)(17)(18)(19)(20)(21)(22)
(23)(24)(25)(26)(27)(28)(29)(30)(31)(32)(33)(34)(35)
Стаття 41. Контролюючі органи та органи стягнення
41.1. Контролюючими органами є:
41.1.1. органи державної податкової служби - щодо податків,
які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім
зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно
законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на
органи державної податкової служби;
41.1.2. митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку
на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового
законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і
предметів на митну територію України або територію спеціальної
митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з
митної території України або території спеціальної митної зони.
41.2. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків
між контролюючими органами визначається цим Кодексом та іншими
нормативно-правовими актами.
41.3. Порядок контролю митними органами за сплатою платниками
податків податку на додану вартість та акцизного податку
встановлюється спільним рішенням центрального органу державної
податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади в галузі митної справи.
41.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати
податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
41.5. Органами стягнення є виключно органи державної
податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо
забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а
також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення
податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не
дозволяється.
Стаття 42. Листування з платником податків
42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або
інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків,
повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином
підписані та завірені печаткою відповідних органів.
42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо
вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою)
платника податків рекомендованим листом з повідомленням про
вручення або особисто вручені платнику податків або його законному
чи уповноваженому представникові.
42.3. Якщо платник податків протягом чотирьох днів з дня
надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не
повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси,
повернення документів, як таких, що не знайшли адресата, не
звільняє платника податку від їх виконання.
Стаття 43. Умови повернення помилково та/або надміру
сплачених грошових зобов'язань
43.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового
зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї
статті, крім випадків наявності у такого платника податкового
боргу.
43.2. У разі наявності у платника податків податкового боргу,
повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового
зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в
установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком,
у разі відсутності у платника податків рахунку в банку,
проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу
платником податків.
43.3. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум
грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке
повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум
податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом
державної податкової служби на підставі поданої платником податків
податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення
перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника
податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або
надміру сплаченої суми.
43.4. Платник податків подає заяву на повернення помилково
та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в
якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок
платника податків в установі банку; на погашення грошового
зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за
справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від
виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі
відсутності у платника податків рахунку в банку.
43.5. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів
до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником
податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум
коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання
відповідному органові Державного казначейства України.
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства
України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково
та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у
порядку, встановленому Державним казначейством України.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за
несвоєчасність передачі Державному казначейству України для
виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з
відповідного бюджету.
Стаття 44. Вимоги до підтвердження даних, визначених
у податковій звітності
44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані
вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з
визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань,
на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського
обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з
обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено
законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників
податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не
підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього
пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ), платниками податків вносяться відповідні зміни
до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього
Кодексу.
44.2. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на
прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та
витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Платники податку на прибуток, що оподатковуються за ставкою
нуль відсотків та відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6
статті 154 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік
доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за
методикою, затвердженою Міністерством фінансів України.
Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних
податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ).
44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання
документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також
документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль
за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як
1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої
використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з
передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої
звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у
пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не
менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника
податків, в установленому законодавством порядку передаються до
архіву.
44.4. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті,
пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури
адміністративного оскарження прийнятого за її результатами
податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі
документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та
передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її
результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше
строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
44.5. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення
документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник
податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події
письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем
обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання
податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне
оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи
протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження
повідомлення до органу державної податкової служби, митного
органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у
випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких
перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів
до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
44.6. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни,
визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник
податків не надає посадовим особам органу державної податкової
служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин
такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого
вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники,
відображені таким платником податків у податковій звітності,
вважається, що такі документи були відсутні у такого платника
податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до
прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої
перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені
таким платником податків у податковій звітності, не надані під час
перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7
цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим
органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
44.7. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка
здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від
врахування документів, наданих платником податків під час
проведення перевірки, платник податків має право до закінчення
перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з
описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого
органу, який призначив проведення перевірки, копії таких
документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності
печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або
посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки
платник податків має право надати до контролюючого органу, що
призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як
відсутні.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків
надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли
надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку
документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до
дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на
строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього
пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після
завершення перевірки або у разі надання таких документів
відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має
право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та
призначити позапланову документальну перевірку такого платника
податків.
44.8. Відокремлені підрозділи, які визначені платником
окремого податку, повинні вести облік з такого податку за
правилами, встановленими цим Кодексом.
Стаття 45. Податкова адреса
45.1. Платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити
свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи
визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як
платник податків в органі державної податкової служби.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не
більше однієї податкової адреси.
45.2. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого
підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної
особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі
підприємств та організацій України.
Податковою адресою підприємства, переданого у довірче
управління, є місцезнаходження довірчого власника.
ГЛАВА 2. ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ
Стаття 46. Податкова декларація (розрахунок)
46.1. Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова
декларація) - документ, що подається платником податків (у тому
числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим
Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на
підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового
зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу,
нарахованого (виплаченого) на користь платників податків -
фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для
цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
46.2. Платник податку на прибуток подає разом з відповідною
податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність
(крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання
податкової декларації.
Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до
таких відповідно до Господарського кодексу України ( 436-15 ),
подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову
звітність у порядку, передбаченому для подання податкової
декларації.
У складі фінансової звітності платник податків зазначає
тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою
Міністерством фінансів України.
46.3. Якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом,
податкова звітність з окремого податку складається наростаючим
підсумком, податкова декларація за результатами останнього
податкового періоду року прирівнюється до річної податкової
декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.
46.4. Якщо платник податків вважає, що форма податкової
декларації, визначена центральним контролюючим органом, збільшує
або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього
Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей
факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.
У разі необхідності платник податків може подати разом з
такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які
складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною
частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з
поясненням мотивів його подання.
46.5. Форма податкової декларації встановлюється центральним
органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством
фінансів України.
У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій
з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування
їх платниками (податковими агентами).
Форма декларації про майновий стан і доходи (податкової
декларації) встановлюється з урахуванням особливостей, визначених
пунктом 179.9 статті 179 цього Кодексу.
Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена пунктом
49.2 статті 49 цього Кодексу, та порядок переходу платників
податків на подання такої декларації встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також
порядок прийняття митним органом митної декларації визначаються з
урахуванням вимог митного законодавства України.
Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту
форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми
для використання їх платниками податків.
46.6. Якщо в результаті запровадження нового податку або
зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності,
центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі
форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.
До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які
набирають чинності для складання звітності з податкового періоду,
що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх
оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до
такого визначення.
Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань
оподаткування центральний орган державної податкової служби
повинен здійснити заходи, пов'язані з оприлюдненням та
застосуванням таких змін.
Вимоги статей 46 - 50 цього Кодексу не поширюються на
декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію
України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства
України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на
декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне
декларування, яке містить економічні відомості про суб'єктів
оподаткування, що не стосуються обчислення податків.
Стаття 47. Особи, які несуть відповідальність за складення
податкової звітності
47.1. Відповідальність за неподання, порушення порядку
заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх
подання контролюючим органам, недостовірність інформації,
наведеної у зазначених документах, несуть:
47.1.1. юридичні особи, постійні представництва нерезидентів,
які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а
також їх посадові особи.
Відповідальність за порушення податкового законодавства
відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до
складу якої він входить;
47.1.2. фізичні особи - платники податків та їх законні чи
уповноважені представники у випадках, передбачених законом;
47.1.3. податкові агенти.
Стаття 48. Складення податкової декларації
48.1. Податкова декларація складається за формою,
затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті
46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні
обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних
податку та збору.
48.2. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна
містити форма податкової декларації та за відсутності якої
документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням
передбачених законом юридичних наслідків.
48.3. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові
реквізити:
тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період, за який подається податкова
декларація;
звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого
розрахунку);
повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника
податків згідно з реєстраційними документами;
код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром
підприємств та організацій України або податковий номер;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або
серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої
релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного
номера облікової картки платника податків та повідомили про це
відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у
паспорті);
місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
найменування органу державної податкової служби, до якого
подається звітність;
дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток
посадових осіб платника податків;
підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових
осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені
печаткою платника податку (за наявності).
48.4. У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку
або збору та є необхідним для його адміністрування, форма
податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові
реквізити:
відмітка про звітування за спеціальним режимом;
код виду економічної діяльності (КВЕД) ( va375202-05 );
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про
реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними
реєстру платників податку на додану вартість за звітний
(податковий) період.
48.5. Податкова декларація повинна бути підписана:
48.5.1. керівником платника податків або уповноваженою
особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського
обліку та подання податкової декларації до органу державної
податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та
подання податкової декларації безпосередньо керівником платника
податку така податкова декларація підписується таким керівником та
особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;
48.5.2. фізичною особою - платником податків або його
законним представником;
48.5.3. особою, відповідальною за ведення бухгалтерського
обліку та подання податкової декларації згідно із договором про
спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.
48.6. Якщо податкова декларація подається податковими
агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана
керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення
бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого
агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична
особа - таким платником податків.
48.7. Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї
статті, не вважається податковою декларацією.
Стаття 49. Подання податкової декларації до органів державної
податкової служби
49.1. Податкова декларація подається за звітний період в
установлені цим Кодексом строки органу державної податкової
служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
49.2. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений
цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо
кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до
цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник
податку господарську діяльність у звітному періоді.
Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються
за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154
цього Кодексу, подають органам державної податкової служби
декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за
спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.
49.3. Податкова декларація подається до органу державної
податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не
передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це
особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з
описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з
дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних
осіб у порядку, визначеному законодавством.
49.4. Платники податків, що належать до великих та середніх
підприємств, подають податкові декларації до органу державної
податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо
реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку,
визначеному законодавством.
49.5. У разі надсилання податкової декларації поштою, платник
податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу
відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за
десять днів до закінчення граничного строку подання податкової
декларації, визначеного цією статтею.
49.6. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи
затримки його вручення органу державної податкової служби з вини
оператора поштового зв'язку, такий оператор несе відповідальність
відповідно до закону. У такому разі платник податків звільняється
від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне
подання такої податкової декларації.
Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання
повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення
зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його
вибором) органу державної податкової служби другий примірник
податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або
зіпсуття поштового відправлення.
49.7. Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого
поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків
зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно
визначену ним у такій податковій декларації, протягом строків,
установлених цим Кодексом.
49.8. Прийняття податкової декларації є обов'язком органу
державної податкової служби. Під час прийняття податкової
декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової
служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана
перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових
реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього
Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації
платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
49.9. За умови дотримання платником податків вимог цієї
статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому
перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати
податкову декларацію платника датою її фактичного отримання
органом державної податкової служби.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49
цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також
вважається прийнятою:
49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається
податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її
копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким
отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання,
або квитанції про отримання податкової декларації у разі її
подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення
з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у
разі надсилання податкової декларації поштою;
49.9.2. у разі, якщо орган державної податкової служби із
дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику
податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової
декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає
його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
49.10. Відмова посадової особи органу державної податкової
служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не
визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не
визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи
зміну показників такої податкової декларації, зменшення або
скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум
бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових
зобов'язань тощо) забороняється.
49.11. У разі подання платником податків до органу державної
податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням
вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган
державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику
податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його
податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації,
надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом
п'яти робочих днів з дня її отримання;
49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації
особисто від платника податку або його представника - протягом
трьох робочих днів з дня її отримання.
49.12. У разі отримання відмови органу державної податкової
служби у прийнятті податкової декларації платник податків має
право:
49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі
порушення строку її подання;
49.12.2. оскаржити рішення органу державної податкової служби
у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
49.13. У разі якщо в установленому законодавством порядку
буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної
податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової
декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного
отримання органом державної податкової служби.
49.14. За кожною заявою платника податків щодо порушення
посадовою особою органу державної податкової служби цієї статті в
обов'язковому порядку проводиться службове розслідування
відповідно до закону.
За результатами такого розслідування винна посадова особа
органу державної податкової служби притягується до
відповідальності відповідно до закону.
49.15. Податкова декларація, надіслана платником податків або
його представником поштою або засобами електронного зв'язку та
заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього
Кодексу, вважається неподаною.
49.16. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової
декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове
зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій
декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.
49.17. Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за
процеси інформатизації в Україні, впроваджує та утримує
автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності"
для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в
електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої
встановлено законодавством, до міністерств, інших органів
державної влади та фондів загальнообов'язкового державного
страхування.
Автоматизована система "Єдине вікно подання електронної
звітності" повинна забезпечувати підтримку роботи засобів
електронного цифрового підпису всіх акредитованих центрів
сертифікації ключів, що працюють на ринку України відповідно до
чинного законодавства.
Опис форматів (стандартів), структура електронних документів,
що забезпечує подання електронної звітності до автоматизованої
системи "Єдине вікно подання електронної звітності", повинні
розміщуватися та підтримуватися в актуальному стані на безоплатній
для користувачів основі на загальнодоступних інформаційних
ресурсах Міністерства фінансів України та тих органів державної
влади, до яких обов'язковість подання звітності встановлена
законодавством.
Автоматизована система "Єдине вікно подання електронної
звітності" та всі її компоненти є державною власністю.
За допомогою автоматизованої системи "Єдине вікно подання
електронної звітності" або її компонентів можуть надаватися інші
послуги.
49.18. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим
Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що
дорівнює:
49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати
місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що
настають за останнім календарним днем звітного (податкового)
місяця;
49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у
тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових
внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім
календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених
підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60
календарних днів, що настають за останнім календарним днем
звітного (податкового) року;
49.18.4. календарному року для платників податку на доходи
фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;
49.18.5. календарному року для платників податку на доходи
фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що
настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
49.19. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три
квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі
показників базових податкових періодів, з яких складаються такі
квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових
внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена
податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18
цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.
Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний
(податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий)
період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.
49.20. Якщо останній день строку подання податкової
декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім
днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає
за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути
збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим
Кодексом.
49.21. Якщо згідно з відповідним розділом цього Кодексу з
питань окремого податку, збору звітний (податковий) період не
встановлено, податкова декларація подається та податкове
зобов'язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для
місячного базового звітного (податкового) періоду, крім випадків,
коли подання податкової декларації не передбачено таким розділом
цього Кодексу.
Стаття 50. Внесення змін до податкової звітності
50.1. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з
урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього
Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться
у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації
або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати
уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою
чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо
відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової
декларації за будь-який наступний податковий період, протягом
якого такі помилки були самостійно виявлені.
Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим
органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання
минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму
недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до
подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього
податку, що подається за податковий період, наступний за періодом,
у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання,
збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми,
з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з
цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник
податків подає нову декларацію з виправленими показниками до
закінчення граничного строку подання декларації за такий самий
звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не
застосовуються.
50.2. Платник податків не має права подавати уточнюючий
розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на
дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним
контролюючим органом.
50.3. У разі якщо платник податків подає уточнюючий
розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що
перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на
проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний
період.
Стаття 51. Подання відомостей про суми виплачених доходів
платникам податків - фізичним особам
51.1. Податковий агент зобов'язаний подавати у строки,
встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий
розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь
платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них
податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.
51.2. У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються
в електронному вигляді.
ГЛАВА 3. ПОДАТКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ
Стаття 52. Податкова консультація
52.1. За зверненням платників податків контролюючі органи
безоплатно надають консультації з питань практичного застосування
окремих норм податкового законодавства.
52.2. Податкова консультація має індивідуальний характер і
може використовуватися виключно платником податків, якому надано
таку консультацію.
52.3. За вибором платника податків консультація надається в
усній або письмовій формі.
52.4. Консультації надаються органом державної податкової
служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на
обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим
митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований,
а також центральним органом державної податкової служби або
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи.
52.5. Контролюючі органи мають право надавати консультації
виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Стаття 53. Наслідки застосування податкових консультацій
53.1. Не може бути притягнуто до відповідальності платника
податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої
у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така
податкова консультація була змінена або скасована.
53.2. Виключено.
53.3. Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт
індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу,
викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника
податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи
збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є
підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням
висновків суду.
ГЛАВА 4. ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПОДАТКОВИХ
ТА/АБО ГРОШОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ,
ПОРЯДОК ЇХ СПЛАТИ ТА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ
КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ
Стаття 54. Визначення сум податкових та грошових зобов'язань
54.1. Крім випадків, передбачених податковим законодавством,
платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або
грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій
(митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається
контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
54.2. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з
податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до
бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника
податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом
або платником податку, який отримує доходи не від податкового
агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який
визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього
Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного
бюджету.
54.3. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити
суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного
відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта
оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми
податку на додану вартість платника податків, передбачених цим
Кодексом або іншим законодавством, якщо:
54.3.1. платник податків не подає в установлені строки
податкову (митну) декларацію;
54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника
податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях,
уточнюючих розрахунках;
54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою,
відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з
окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових)
санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу
визнано винною в ухиленні від сплати податків;
54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела
виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення
правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів
податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку
на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
54.3.6. результати митного контролю, отримані після
закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів,
свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань,
визначених платником податків у митних деклараціях.
54.4. У разі надходження від уповноважених органів іноземних
держав документально підтверджених відомостей щодо країни
походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які
мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні
(пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної
митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з
митної території України або території спеціальної митної зони,
які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення,
митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та
податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій,
визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей,
зазначених у таких документах.
54.5. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового
зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків
не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту
нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне
та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання
і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим
Кодексом.
Стаття 55. Скасування рішень контролюючих органів
55.1. Податкове повідомлення-рішення про визначення суми
грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення
контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом
вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного
оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності
таких рішень актам законодавства.
Процедура адміністративного оскарження рішень органів
державної податкової служби є дворівневою.
55.2. Контролюючими органами вищого рівня є:
Державна податкова адміністрація України - для державних
податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими
органами вищого рівня для державних податкових інспекцій;
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в
галузі митної справи - для інших митних органів.
Стаття 56. Оскарження рішень контролюючих органів
56.1. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути
оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
56.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий
орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв
будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за
межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом
або іншими законами України, він має право звернутися до
контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього
рішення.
56.3. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у
письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими
копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків
вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті
44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за
днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення
або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до
державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі.
Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
подаються до Державної податкової адміністрації України.
56.4. Під час процедури адміністративного оскарження
обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене
контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або
будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним,
покладається на контролюючий орган.
Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття
будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому
оскарженні встановлюється процесуальним законом.
56.5. Платник податків одночасно з поданням скарги
контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово
повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового
зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його
податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
56.6. У разі коли контролюючий орган приймає рішення про
повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий
платник податків має право звернутися протягом 10 календарних
днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду
скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
56.7. У разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3
і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із
зазначенням причин повернення.
56.8. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника
податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати
його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання
скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про
вручення або надати йому під розписку.
56.9. Керівник (або його заступник) відповідного
контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку
розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк,
визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних
днів, та письмово повідомити про це платника податків до
закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не
надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або
протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого
органу (або його заступника), така скарга вважається повністю
задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за
останнім днем зазначених строків.

( Джepeлo - http://zakon1.rada.gov.ua )
(1)(2)(3)(4)(5)(6)(7)(8)(9)(10)(11)(12)(13)(14)(15)(16)(17)(18)(19)(20)(21)(22)
(23)(24)(25)(26)(27)(28)(29)(30)(31)(32)(33)(34)(35)
Обновлено ( 06.05.2011 12:58 )

Статистика

Сотрудничество

Наша компания заинтересована в новых надежных партнерах, у нас есть взаимовыгодные предложения по сотрудничеству к посредникам и продавцам - об этом читайте в разделе СОТРУДНИЧЕСТВО. Также Вы получите полную информацию о нашей фирме и как с нами можно связаться!