ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - 4

PDF
Печать
E-mail
Автор: Administrator
06.05.2011 11:47
(1)(2)(3)(4)(5)(6)(7)(8)(9)(10)(11)(12)(13)(14)(15)(16)(17)(18)(19)(20)(21)(22)
(23)(24)(25)(26)(27)(28)(29)(30)(31)(32)(33)(34)(35)
14.1.268. пасивні доходи - доходи, отримані у вигляді
процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також
роялті.
Стаття 15. Платники податків
15.1. Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти
і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти
України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують
(передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність
(операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або
податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати
податків та зборів згідно з цим Кодексом.
15.2. Кожний з платників податків може бути платником податку
за одним або кількома податками та зборами.
Стаття 16. Обов'язки платника податків
16.1. Платник податків зобов'язаний:
16.1.1. стати на облік у контролюючих органах в порядку,
встановленому законодавством України;
16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат,
складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та
зборів;
16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку,
встановленому податковим та митним законодавством, декларації,
звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою
податків та зборів;
16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах,
встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
16.1.5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу
контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством)
документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних
із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань),
первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову
звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою
податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються
конкретний перелік документів, які повинен надати платник
податків, та підстави для їх надання;
16.1.6. подавати контролюючим органам інформацію, відомості
про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням
податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання
(щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови
використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання
внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);
16.1.7. подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у
строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;
16.1.8. виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо
усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та
митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення
перевірки;
16.1.9. не перешкоджати законній діяльності посадової особи
контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та
виконувати законні вимоги такої посадової особи;
16.1.10. повідомляти контролюючим органам за місцем обліку
такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом
трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім
випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено
законом на орган державної реєстрації);
16.1.11. повідомляти контролюючі органи про зміну
місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання
фізичної особи - підприємця;
16.1.12. забезпечувати збереження документів, пов'язаних з
виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених
цим Кодексом;
16.1.13. допускати посадових осіб контролюючого органу під
час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій
(крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів
чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для
проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та
зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Стаття 17. Права платника податків
17.1. Платник податків має право:
17.1.1. безоплатно отримувати в органах державної податкової
служби та в органах митної служби, у тому числі і через мережу
Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові
акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та
зборів, права та обов'язки платників податків, повноваження
контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення
податкового контролю;
17.1.2. представляти свої інтереси в контролюючих органах
самостійно, через податкового агента або уповноваженого
представника;
17.1.3. обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим
Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат;
17.1.4. користуватися податковими пільгами за наявності
підстав у порядку, встановленому цим Кодексом;
17.1.5. одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків
або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим
Кодексом;
17.1.6. бути присутнім під час проведення перевірок,
ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених
контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про
проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту
(тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням
та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку,
встановленому цим Кодексом;
17.1.7. оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом,
рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових
осіб), надані контролюючими органами роз'яснення;
17.1.8. вимагати від контролюючих органів проведення
перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь
платника податків;
17.1.9. на нерозголошення контролюючим органом (посадовими
особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди
та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну,
комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час
виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків,
коли це прямо передбачено законами;
17.1.10. на залік чи повернення надміру сплачених, а також
надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку,
встановленому цим Кодексом;
17.1.11. на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних
незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх
посадових осіб), у встановленому законом порядку;
17.1.12. за методикою, затвердженою Міністерством фінансів
України, вести облік тимчасових та постійних податкових різниць,
та використовувати дані такого обліку для складання декларації з
податку на прибуток.
17.2. Платник податку має також інші права, передбачені
законом.
Стаття 18. Податкові агенти
18.1. Податковим агентом визнається особа, на яку цим
Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів,
що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та
перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за
рахунок коштів платника податків.
18.2. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і
мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для
платників податків.
Стаття 19. Представники платника податків
19.1. Платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою
податків, особисто або через свого представника. Особиста участь
платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права
мати свого представника, як і участь податкового представника не
позбавляє платника податків права на особисту участь у таких
відносинах.
19.2. Представниками платника податків визнаються особи, які
можуть здійснювати представництво його законних інтересів та
ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону
або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною
особою на представництво його інтересів та ведення справ,
пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до
чинного законодавства.
19.3. Представник платника податків користується правами,
встановленими цим Кодексом для платників податків.
Стаття 20. Права органів державної податкової служби
20.1. Органи державної податкової служби мають право:
20.1.1. запрошувати платників податків або їх представників
для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати
податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства,
здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи
державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі
запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього
Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення
рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення,
дата і час, на які запрошується платник податків (представник
платника податків);
20.1.2. під час проведення виїзних перевірок отримувати у
платників податків (представників платників податків) копії
документів (засвідчені підписом платника податків або його
посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що
свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого
законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи
державної податкової служби; перевіряти під час проведення
перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у
посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних
осіб документи, що посвідчують особу;
20.1.3. одержувати безоплатно від платників податків, а також
від установ Національного банку України, комерційних банків та
інших фінансових установ довідки, у порядку встановленому Законом
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) та цим
Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність
банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про
обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про
ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів
підприємницької діяльності;
20.1.4. проводити перевірки платників податків (крім
Національного банку України) в порядку, встановленому цим
Кодексом;
20.1.5. вимагати від платників податків, що перевіряються в
ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів,
товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття
залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
У разі відмови платника податків (його посадових осіб або
осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять
діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від
проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних
цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей,
готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання
для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких
документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього
Кодексу;
20.1.6. для здійснення функцій, визначених податковим
законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у
тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у
порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії
документів (засвідчені підписом платника податків або його
посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про
фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки
платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та
сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства,
здійснення контролю за яким покладено на органи державної
податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в
порядку та на підставах, визначених цим Кодексом;
20.1.7. під час проведення перевірок вимагати виготовлення і
надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника
податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які
свідчать про порушення податкового та іншого законодавства,
контроль за дотриманням якого покладено на органи державної
податкової служби, та отримувати їх у платників податків у
порядку, встановленому цим Кодексом;
20.1.8. під час проведення перевірок вивчати та перевіряти
первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та
податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну
звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів,
виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням
якого покладено на органи державної податкової служби;
20.1.9. проводити контрольні розрахункові операції до початку
перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення
готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових
операцій. Товари, які було отримано службовими (посадовими)
особами органів державної податкової служби під час проведення
контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику
податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення
такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до
законодавства з питань захисту прав споживачів;
20.1.10. під час проведення перевірок вимагати від посадових
або службових осіб платника податків надання повноважних осіб для
спільного з представниками органів державної податкової служби
зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими
обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі
провадження ним діяльності, що перевіряється;
20.1.11. доступу під час проведення перевірок до територій,
приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що
використовується для провадження господарської діяльності, та/або
є об'єктами оподаткування або використовується для отримання
доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування
та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;
20.1.12. у випадках, встановлених законом, звертатися до суду
щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності
фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих
(засновницьких) документів суб'єктів господарювання;
20.1.13. виключено;
20.1.14. виключено;
20.1.15. звертатися до суду щодо зупинення видаткових
операцій платника податків на рахунках такого платника податків у
банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі
заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також
визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника
податків) за наявності хоча б однієї з таких підстав:
20.1.15.1. виключено;
20.1.15.2. недопущення посадових осіб органів державної
податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених
у підпункті 20.1.11 цієї статті;
20.1.16. звертатися до суду, у разі якщо платник податків
перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених
цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках
платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші
цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та
зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги
податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;
20.1.17. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти
та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку,
у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг,
відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми
податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом
погашення податкового боргу;
20.1.18. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника
податків, який має податковий борг, з рахунків у банках,
обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його
частини;
20.1.19. звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів
платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської
заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої
переведено на органи державної податкової служби, у рахунок
погашення податкового боргу такого платника податків;
20.1.20.виключено;
20.1.21. складати стосовно платників податків - фізичних осіб
та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи
про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному законом;
20.1.22. виносити постанови у справах про адміністративні
правопорушення у випадках, передбачених законом;
20.1.23. у випадках виявлення порушення вимог податкового та
іншого законодавства України, контроль за дотриманням яких
покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків
письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій
документів;
20.1.24. вимагати від платників податків, діяльність яких
перевіряється, припинення дій, які перешкоджають здійсненню
законних повноважень службовими (посадовими) особами органів
державної податкової служби, усунення виявлених порушень
податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого
покладено на органи державної податкової служби та контролювати
виконання законних вимог службових (посадових) осіб органів
державної податкової служби;
20.1.25. користуватися у службових справах засобами зв'язку,
які належать платникам податків, з їх дозволу або дозволу
посадових осіб таких платників;
20.1.26. залучати, у разі необхідності, фахівців, експертів
та перекладачів;
20.1.27. визначати у визначених цим Кодексом випадках суми
податкових та грошових зобов'язань платників податків;
20.1.28. застосовувати до платників податків фінансові
(штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових
фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у
випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати
суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед
державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою
міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною
Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під
державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в
порядку, визначеному цим Кодексом;
20.1.29. здійснювати контроль за додержанням порядку
проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за
наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів
господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до
законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення
органам, які видали ці документи, торгових патентів;
20.1.30. одержувати безоплатно необхідні відомості для
ведення Єдиного реєстру податкових накладних, формування
інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників
податків від платників податків, а також Національного банку
України та його установ - про суми доходів, виплачених фізичним
особам, і утриманих з них податків та зборів (обов'язкових
платежів), від органів, уповноважених проводити державну
реєстрацію суб'єктів, а також видавати ліцензії на провадження
видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню
відповідно до закону, - про видачу таких свідоцтв про державну
реєстрацію та ліцензій суб'єктам господарської діяльності, від
органів внутрішніх справ - про громадян, які прибули на проживання
до відповідного населеного пункту чи вибули з нього, від відділів
державної реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб,
які померли;
20.1.31. одержувати безоплатно від митних органів щомісяця
звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних
товарів і справляння при цьому податків та зборів та інформацію
про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і
нерезиденти, за формою, погодженою з Державною податковою
адміністрацією України, та від органів статистики - дані,
необхідні для використання їх у проведенні аналізу
фінансово-господарської діяльності підприємств, установ,
організацій усіх форм власності;
20.1.32. надавати відстрочення та розстрочення грошових
зобов'язань або податкового боргу, а також приймати рішення про
списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом;
20.1.33. застосовувати до фінансових установ, які не подали
відповідним органам державної податкової служби в установлений
законом строк повідомлень про відкриття або закриття рахунків
платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за
рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного
органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в
органах державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у
встановленому цим Кодексом розмірі;
20.1.34. за несвоєчасне виконання установами банків та іншими
фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників
податків про сплату податків та зборів стягувати з установ банків
та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день
прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах,
встановлених законами України щодо таких видів платежів;
20.1.35. надавати інформацію з Державного реєстру фізичних
осіб - платників податків іншим органам державної влади та органам
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування
відповідно до закону;
20.1.36. звертатися у випадках, передбачених законом до суду
щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і
проведення азартних ігор на території України;
20.1.37. приймати рішення про зміну основного місця обліку та
переведення великих платників податків на облік у спеціалізовані
органи державної податкової служби та знімати їх з обліку і
переводити до інших органів державної податкової служби;
20.1.38. звертатися до суду щодо нарахування та сплати
податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта
оподаткування або інших показників податкової звітності у
результаті застосування звичайних цін;
20.1.39. отримувати від нотаріусів на письмові запити
інформацію про вступ фізичної особи у права спадкоємця із
обов'язковим зазначенням повних даних про таку особу (прізвище,
ім'я, по батькові, номер та серія паспорта, рік народження, місце
проживання тощо) та відомості про майно (нерухоме, рухоме, кошти
тощо), отримане за спадком;
20.1.40. звертатися до суду з заявою про вилучення оригіналів
первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у
випадках, передбачених цим Кодексом.
Права, передбачені підпунктами 20.1.1-20.1.11,
20.1.23-20.1.26, 20.1.29-20.1.31, надаються посадовим особам
органів державної податкової служби, а права, передбачені
підпунктами 20.1.12-20.1.22, 20.1.27-20.1.28, 20.1.32-20.1.40 цієї
статті, надаються головам державних податкових адміністрацій і
начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.
Стаття 21. Обов'язки і відповідальність посадових осіб
контролюючих органів
21.1. Посадові особи контролюючих органів зобов'язані:
21.1.1. дотримуватися Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами
України, іншими нормативними актами;
21.1.2. забезпечувати сумлінне виконання покладених на
контролюючі органи функцій;
21.1.3. забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань
контролюючих органів відповідно до їх повноважень;
21.1.4. не допускати порушень прав та охоронюваних законом
інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;
21.1.5. коректно та уважно ставитися до платників податків,
їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час
реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх
честі та гідності;
21.1.6. не допускати розголошення інформації з обмеженим
доступом, що одержується, використовується, зберігається під час
реалізації функцій, покладених на контролюючі органи;
21.1.7. надавати органам державної влади та органам місцевого
самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію
в порядку, встановленому законом.
21.2. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків
посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно
із законом.
21.3. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб
контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів
державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.
Стаття 22. Об'єкт оподаткування
22.1. Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід
(прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт,
послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші
об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких
податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового
обов'язку.
Стаття 23. База оподаткування
23.1. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні,
фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший
характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується
податкова ставка і який використовується для визначення розміру
податкового зобов'язання.
23.2. База оподаткування і порядок її визначення
встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.
23.3. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт
оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних
податків.
23.4. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна
вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкта
оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.
Стаття 24. Одиниця виміру бази оподаткування
24.1. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна
вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або
її частини, щодо якої застосовується ставка податку.
24.2. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для
розрахунку і обліку податку.
24.3. Одній базі оподаткування повинна відповідати одна
одиниця виміру бази оподаткування.
Стаття 25. Ставка податку
25.1. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань
на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.
Стаття 26. Базова (основна) ставка податку
26.1. Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка,
що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього
Кодексу.
26.2. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час
обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися
декілька базових (основних) ставок.
Стаття 27. Гранична ставка податку
27.1. Граничною ставкою податку визнається максимальний або
мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим
Кодексом.
Стаття 28. Абсолютна та відносна ставки податку
28.1. Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з
якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована
величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.
28.2. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку,
згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у
відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру
бази оподаткування.
Стаття 29. Обчислення суми податку
29.1. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення
бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням
відповідних коефіцієнтів.
29.2. Специфічні ставки, фіксовані ставки та показники,
встановлені цим Кодексом у вартісному вимірі, підлягають
індексації в порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 30. Податкові пільги
30.1. Податкова пільга - передбачене податковим та митним
законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо
нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та
збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом
30.2 цієї статті.
30.2. Підставами для надання податкових пільг є особливості,
що характеризують певну групу платників податків, вид їх
діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне
значення здійснюваних ними витрат.
30.3. Платник податків вправі використовувати податкову
пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її
застосування і протягом усього строку її дії.
30.4. Платник податків вправі відмовитися від використання
податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька
податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть
бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок
майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з
бюджету.
30.5. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання
встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про
захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями
Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого
самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
30.6. Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом
господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг,
обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік
зазначених коштів ведеться в порядку ( 1233-2010-п ), визначеному
Кабінетом Міністрів України.
30.7. Контролюючі органи складають зведену інформацію про
суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання
податкових пільг.
30.8. Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю
надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим
використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів
використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним
поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання
пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги,
використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті,
повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі
120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
30.9. Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу
оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування
податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Стаття 31. Строк сплати податку та збору
31.1. Строком сплати податку та збору визнається період, що
розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника
податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім
днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути
сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк,
вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у
тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
31.2. Строк сплати податку та збору обчислюється роками,
кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на
подію, що повинна настати або відбутися.
31.3. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно
до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна
платником податку, податковим агентом або представником платника
податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати
податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим
Кодексом.
Стаття 32. Зміна строку сплати податку та збору
32.1. Зміна строку сплати податку та збору здійснюється
шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку
сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
32.2. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:
відстрочки;
розстрочки;
податкового кредиту.
32.3. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не
створює нового податкового обов'язку.
Стаття 33. Податковий період
33.1. Податковим періодом визнається встановлений цим
Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення
та сплата окремих видів податків та зборів.
33.2. Податковий період може складатися з кількох звітних
періодів.
33.3. Базовий податковий (звітний) період - період, за який
платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків,
подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до
бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим
Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Стаття 34. Види податкового періоду
34.1. Податковим періодом може бути:
34.1.1. календарний рік;
34.1.2. календарний квартал;
34.1.3. календарний місяць;
34.1.4. календарний день.
Стаття 35. Порядок сплати податків та зборів
35.1. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі
у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим
Кодексом або законами з питань митної справи.
35.2. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або
безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або
законами з питань митної справи.
35.3. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим
Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку
окремо.
Стаття 36. Податковий обов'язок
36.1. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника
податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та
збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з
питань митної справи.
36.2. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним
податком та збором.
36.3. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим
стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім
випадків, передбачених законом.
36.4. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися
платником податків самостійно або за допомогою свого представника
чи податкового агента.
36.5. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання
податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків,
визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Стаття 37. Виникнення, зміна і припинення податкового
обов'язку
37.1. Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового
обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим
Кодексом або законами з питань митної справи.
37.2. Податковий обов'язок виникає у платника податку з
моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань
митної справи пов'язує сплату ним податку.
37.3. Підставами для припинення податкового обов'язку, крім
його виконання, є:
37.3.1. ліквідація юридичної особи;
37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або
безвісно відсутньою;
37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені
цим Кодексом;
37.3.4. скасування податкового обов'язку у передбачений
законодавством спосіб.
Стаття 38. Виконання податкового обов'язку
38.1. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в
повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у
встановлений податковим законодавством строк.
38.2. Сплата податку та збору здійснюється платником податку
безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим
законодавством, - податковим агентом, або представником платника
податку, або банком на підставі податкової поруки.
38.3. Спосіб, порядок та строки виконання податкового
обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної
справи.
Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування
звичайної ціни
39.1. Звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з
договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не
доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості
визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів
39.3-39.4 цієї статті.
Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником
податків:
а) бартерних операцій;
б) операцій з пов'язаними особами;
в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні
режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку
на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб,
які не є суб'єктами підприємницької діяльності;
г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
39.2. Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим
Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому
пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:
а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
б) ціни перепродажу;
в) "витрати плюс";
г) розподілення прибутку;
ґ) чистого прибутку.
При визначенні звичайної ціни згідно з методами,
встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в
операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на
відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між
такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в
результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.
39.3. У разі відсутності даних для застосування зазначених
методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена
виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав,
яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до
Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну
оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ).
39.4. За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів
продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на
ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи,
послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з
продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.
Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно
з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу)
використовується інформація про укладені на момент продажу такого
товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними)
товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на
відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема,
такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад,
обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами;
умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання
зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої
операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено
господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні
надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між
непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть
вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних
(за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг)
визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами
істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.
При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між
непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки,
зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на
товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших
властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку
зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або
низьколіквідних товарів.
Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається
звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам
(роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або
мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів,
або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної
ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку,
здійснюється з урахуванням таких факторів.
39.5. Згідно з методом ціни перепродажу застосовується
договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час
подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій
особі, за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов'язаних
із збутом.
39.6. За методом "витрати плюс" застосовується ціна, що
складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт,
послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки, звичайної
для відповідного виду діяльності за співставних умов. Мінімальний
розмір націнки може бути визначено на законодавчому рівні.
39.7. Відповідно до методу розподілення прибутку визначається
прибуток від операції, який повинен бути розподілений між її
учасниками. Такий прибуток розподіляється на економічно
обґрунтованій основі, що наближує цей розподіл до розподілу
прибутку, який отримали б учасники операцій, якби були
непов'язаними особами.
39.8. Метод чистого прибутку ґрунтується на порівнянні
показників рентабельності операції, які розраховуються на підставі
відповідної бази (такої як витрати, обсяг реалізації, активи), з
аналогічними показниками рентабельності операцій між непов'язаними
особами у співставних економічних умовах відповідно до пункту 39.2
цієї статті.
39.9. Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу
затверджує центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків
фінансових послуг, виходячи з положень цієї статті.
39.10. У разі якщо ціни на товари (роботи, послуги)
підлягають державному регулюванню згідно із законодавством,
звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів
такого регулювання. Це положення не поширюється на встановлення
мінімальної ціни продажу або індикативної ціни. У цьому разі
звичайною є ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної
ціни продажу або індикативної ціни.
39.11. Для визначення звичайних цін на товари (роботи,
послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому
числі:
39.11.1. статистичні дані державних органів і установ;
39.11.2. ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими
видами продукції, біржові котирування;
39.11.3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та
публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;
39.11.4. звіти та довідки відділів з економічних питань у
складі дипломатичних представництв України за кордоном;
39.11.5. інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними
в установленому порядку.
39.12. Якщо продаж (відчуження) товарів здійснюється у
примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна,
отримана під час такого продажу.
39.13. Для товарів (супутніх послуг), раніше ввезених на
митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту,
звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України
вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів
(супутніх послуг), з якої були сплачені податки та збори під час
їх митного оформлення.
39.14. Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину)
не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган
державної податкової служби у порядку, встановленому законом.
Під час проведення перевірки платника податку орган державної
податкової служби має право надати запит, а платник податку
зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на
норми абзацу першого цього пункту.
39.15. У разі відхилення договірних цін у податковому обліку
платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін
менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою
для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування
від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників
податкової звітності.
Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт
оподаткування та інші показники податкового обліку
використовуються органами державної податкової служби для
проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування
від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників
податкової звітності за результатами проведення перевірки.
За результатами цієї перевірки приймається відповідне
податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків
розпочинає процедуру оскарження цього податкового
повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в
такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків,
встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення
вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової
служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування
та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення
об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
39.16. Великий платник податків має право звернутися до
центрального органу державної податкової служби із заявою про
укладення договору про ціноутворення для цілей оподаткування.
Договір про ціноутворення для цілей оподаткування є договором
між зазначеним платником податків та центральним органом державної
податкової служби про порядок визначення цін (методів) відповідно
до цієї статті та її застосування для цілей оподаткування протягом
строку дії такого договору. Порядок укладення та виконання таких
договорів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
39.17. Під час проведення аукціону (тендера) звичайною
вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону
(тендера).
РОЗДІЛ II. АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ,
ЗБОРІВ (ОБОВ'ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ)
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 40. Сфера застосування цього розділу
40.1. Цей розділ визначає порядок адміністрування податків та
зборів, визначених у розділі I цього Кодексу, а також порядок
контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства
у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на
контролюючі органи.
У разі якщо іншими розділами цього Кодексу або законами з
питань митної справи визначається спеціальний порядок
адміністрування окремих податків, зборів (обов'язкових платежів),
використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з
питань митної справи.

( Документ підготовлено у Верховній Раді України )
(1)(2)(3)(4)(5)(6)(7)(8)(9)(10)(11)(12)(13)(14)(15)(16)(17)(18)(19)(20)(21)(22)
(23)(24)(25)(26)(27)(28)(29)(30)(31)(32)(33)(34)(35)
Обновлено ( 06.05.2011 12:58 )

Статистика

Сотрудничество

Наша компания заинтересована в новых надежных партнерах, у нас есть взаимовыгодные предложения по сотрудничеству к посредникам и продавцам - об этом читайте в разделе СОТРУДНИЧЕСТВО. Также Вы получите полную информацию о нашей фирме и как с нами можно связаться!